- розбудити
- [розбуди/тие]
-уджу/, роузбу/диеш; нак. -ди/, -д'і/т'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
розбудити
Смотреть что такое "розбудити" в других словарях:
розбудити — див. розбуджувати … Український тлумачний словник
розбудити — (перервати чийсь сон, примусити кого н. прокинутися), пробудити, пробуджувати, пробуджати, підняти, підійняти, піднімати, підіймати, розбуркати, розбуркувати, пробуркати, пробуркувати, прокинути, прокидати; добудитися (після певних зусиль);… … Словник синонімів української мови
розбудити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
добудитися — уджу/ся, у/дишся, док., перех., розм. Розбудити не відразу, а після певних зусиль … Український тлумачний словник
збуркати — аю, аєш, док., перех., діал. Розбудити … Український тлумачний словник
перебудити — буджу/, бу/диш, док., перех. Розбудити всіх чи багатьох … Український тлумачний словник
попіднімати — і попідійма/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Підняти багато чого небудь з долу. Попіднімати іграшки. 2) Звести догори багато чого небудь (про багатьох). Попіднімати прапори. || Вивести з лежачого або опущеного положення що небудь (про багатьох).… … Український тлумачний словник
порозбуджувати — ую, уєш і фольк., рідко порозбуджа/ти, а/ю, а/єш, док., перех. Розбудити всіх чи багатьох … Український тлумачний словник
розбуджений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розбудити. 2) у знач. прикм.Який прокинувся від сну. 3) у знач. прикм., перен. Який оживився, став діяльним, активним. 4) у знач. прикм., перен. Який виник, проявився або посилився (про свідомість, думки, уяву і … Український тлумачний словник
розбудження — я, с. Дія за знач. розбудити і розбудитися … Український тлумачний словник
